Руслан МАШЛЯКІВСЬКИЙ: «Головне не тариф, а обсяги споживання»

Нацкомісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 5 травня ухвалила рішення про здорожчання з першого липня плати за централізоване опалення та постачання гарячої води на 75—90%. Нові тарифи на опалення і гарячу воду безпосередньо пов’язані з ціною на газ, а він, нагадаємо, в Україні з 1 травня коштує 6,88 гривні за кубометр. Та споживачам важко зрозуміти, як їх формують. Про нові тарифи й про те, як можна зменшити навантаження на сімейні бюджети споживачів, говоримо з членом НКРЕКП Русланом МАШЛЯКІВСЬКИМ.

Не нижче від собівартості

— Руслане Леонідовичу, можливо, не такою різкою була б реакція на зростання тарифів, якби людям розповіли про їхні складові. Але поки що це проблема.

— Спробуймо разом розібратися в досить заплутаному клубку первинного законодавства, яке регулює питання ціноутворення у галузі ЖКГ. Ст.1 Закону «Про теплопостачання» визначено термін «тариф (ціна) на теплову енергію»: це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал).

Ст. 20 Закону «Про теплопостачання», ст. 20 Закону «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», ст. 2 Закону «Про житлово-комунальні послуги», ст. 12 Закону «Про ціни та ціноутворення» визначено, що тарифи мають забезпечувати відшкодування всіх економічно об∂рунтованих витрат на виробництво.

25 липня 2015 року набрав чинності Закон «Про внесення змін до деяких Законів України у сфері комунальних послуг» від 16.07.2015 № 626-VII, яким внесено зміни до законів «Про житлово-комунальні послуги» та «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» у частині заборони встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги в розмірі нижче економічно обгрунтованих витрат на їхнє виробництво.

Основними елементами собівартості теплоенергії є витрати на паливо (природний газ — 85%), електроенергію, зарплату персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи. В структурі тарифу на теплоенергію ці складові становлять 95—98%.

Враховуючи зміну ціни газу для виробництва теплоенергії на надання послуг з опалення й постачання гарячої води, зміну тарифів на електроенергію, зміну розміру мінімальної зарплати, відповідно до положень Закону «Про Держбюджет України на 2016 рік», зміну розміру єдиного соцвнеску відповідно до змін до Податкового кодексу, комісія схвалила проект рішення про коригування тарифів на теплоенергію та послуг з централізованого опалення й постачання гарячої води. При цьому скориговано лише зазначені складові.

Проект рішення відповідно до вимог Закону «Про доступ до публічної інформації» розміщено на сайті комісії. Тарифи почнуть діяти з 1 липня після того, як їх зареєструє Мін’юст, але перші платіжки за опалення надійдуть лише з початком опалювального сезону.

— Але це ж лише коригування чинного тарифу. А яка процедура розрахунку первинного тарифу?

— Відповідно до Закону «Про житлово-комунальні послуги», право розробляти й подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на ці послуги надано суб’єктам господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг.

Повноваження щодо встановлення (затвердження) тарифів законодавством України покладено на НКРЕКП та місцеві органи виконавчої влади. Комісія встановлює тарифи для суб’єктів господарювання у сфері теплопостачання, якщо обсяг корисного відпуску теплової енергії перевищує 18 тисяч Гкал, для суб’єктів господарювання у сфері водопостачання — якщо вони надають послуги у населених пунктах, де проживають понад 30 тисяч жителів.

Для суб’єктів господарювання з нижчими показниками тарифи встановлюють місцеві органи виконавчої влади.

Вичерпний перелік витрат, які такі суб’єкти господарювання можуть включати до собівартості, чітко визначено Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, який затвердив Кабінет Міністрів. Зауважу, що значну частину складових, які впливають на величину тарифу, обов’язково слід погодити з місцевими органами виконавчої влади (питомі витрати електроенергії та умовного палива на виробництво 1 Гкал теплової енергії тощо).

Далі починається тяжка, монотонна робота працівників апарату комісії над аналізом наданих розрахунків, потрібно дослідити статистичну звітність попередніх років, провести роботу над підтвердженням відповідності величини витрат державним і галузевим нормативам. Тільки після цього питання щодо встановлення тарифів тому чи тому ліцензіату виносять на розгляд відкритого засідання комісії.

Питання, що розглядатимуть на відкритому засіданні НКРЕКП, оприлюднюють за кілька днів до його проведення. У засіданнях мають право брати участь всі охочі. Наголошую — всі охочі. Транслюють засідання в режимі онлайн. На розгляд питання щодо встановлення комунальних тарифів, схвалення інвестпрограм запрошують представників місцевих органів виконавчої влади.

Тому важко зрозуміти окремих політиків і так званих правозахисників, які звинувачують комісію в непрозорості та кулуарності під час прийняття рішень.

— А де можна знайти інформацію щодо власне наповнення того чи того тарифу?

— Найпростіше зайти на сайт. Оскільки він — обличчя НКРЕКП, працівники комісії відповідально підійшли до його наповнення. Тут є вичерпна інформація щодо структури тарифів, причин їхньої зміни, на простих прикладах пояснено формування складових тарифів тощо. Окремий розділ присвячено правам споживачів.

На мою думку, інформаційний ресурс НКРЕКП — найбільш наповнений необхідною для споживача інформацією серед інформресурсів органів виконавчої влади України. Головне, що він орієнтований на споживача.

— Немало спеціалістів нарікають на те, що у тарифи закладено необ∂рунтовані затрати підприємств теплоенергетики.

— Як на мене, більшість так званих експертів від ЖКГ свідомо й жорстоко маніпулюють темою тарифів з огляду на болючість питання.

Повернімося до норм українського законодавства. Ст.20 Закону «Про теплопостачання», ст. 20 Закону «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», ст. 2 Закону «Про житлово-комунальні послуги», ст. 12 Закону «Про ціни та ціноутворення» визначено, що тарифи мають забезпечувати відшкодування всіх економічно обгрунтованих витрат на виробництво.

Розрахунок кожного виду витрат, які включено до тарифів, роблять виключно відповідно до державних і галузевих нормативів витрат ресурсів.

Нормування — це інструмент усунення нераціонального й марнотратного використання паливно-енергетичних ресурсів, спричиненого безгосподарністю та застосуванням застарілих технологій. Тобто збитки підприємств теплопостачання та водопостачання, які виникають унаслідок недотримання вимог державних норм і стандартів, не можуть включати до розрахунку тарифів.

Літр води коштує копійку

— Нерідко доводилося чути, що, мовляв, одна з причин підвищення тарифів — те, що надавачі послуг не розраховуються з енергопостачальниками.

— Це черговий міф від «експертів ЖКГ».

У 2014 році Верховна Рада внесла зміни до Закону «Про теплопостачання», якими запроваджено систему розрахунків за купований підприємствами ТКЕ природний газ через систему поточних рахунків зі спеціальним режимом використання (аналогічну систему запроваджено у секторі електроенергетики у 2001-му).

Спробую пояснити це на прикладі компанії «Київенерго».

Споживачі теплоенергії, послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води (юридичні й фізичні особи) перераховують кошти за спожиті послуги виключно на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, які відкрила компанія «Київенерго» в ПАТ «Державний ощадний банк України». Банк щодня за затвердженим комісією алгоритмом першочергово перераховує кошти з цього рахунку на рахунок НАК «Нафтогаз» за купований компанією «Київенерго» газ, і тільки після цього суб’єкт теплопостачання має право на отримання коштів на свій поточний рахунок для поточної операційної діяльності.

— Як враховують втрати в мережах?

— У тарифах враховують виключно нормативні втрати. Їхній рівень індивідуальний для кожного підприємства. Це пов’язано з протяжністю й конфігурацією мереж, строком експлуатації, типом ізоляції, діаметром, способом прокладання (надземна, підземна), для підприємств водопостачання — типом водозабору тощо.

Нормативні втрати в мережах, закладені нині в тарифах, становлять 10—16% для тепла, для води максимально допустимі втрати — 30%.

Водночас завважу, що понад 20-річне загравання на темі тарифів, популізм політиків, щорічне надання з бюджетів усіх рівнів так званої різниці в тарифах призвело до зношеності систем, що зумовлює великі втрати тепла та води, спричиняє суттєві збитки підприємств через часті аварії та неабиякі обсяги ремонтних робіт.

Фактичні втрати тепла й води в мережах у деяких підприємств становлять 50% і більше.

— Чи зазнають змін інші тарифи, наприклад на холодну воду?

— Об’єктивно така необхідність є. Підприємства водопостачання мають оплачувати використану під час підйому та транспортування води електроенергію (у структурі тарифу це основна складова, частка якої 35% — у місцевих водоканалах, 55% — в магістральних), купувати реагенти для очищення води, виплачувати зарплату персоналу, фінансувати ремонт і реконструкцію зношених мереж.

На простому прикладі хочу донести інформацію щодо величини тарифу на послугу водопостачання: 10—20 гривень за кубометр холодної води — це одна-дві копійки за літр води, яка ллється з нашого кухонного крана. Чи можна знайти на полицях наших магазинів дешевший продукт? Ні.

Пригадаймо, скільки коштувала склянка води в часи нашої юності — 1 копійка. А чи бажає хто нині за 10 копійок підняти відро води на будь-який поверх багатоповерхівки? Мабуть, ні.

Матеріали щодо зміни тарифів на водопостачання й водовідведення, які надали підприємства водопостачання, зокрема й Київводоканал, комісія опрацювала й схвалила проекти тарифів і, відповідно до вимог законодавства, оприлюднила. Тариф збільшиться порівняно з чинним на 5—50%...

— …і становитиме приблизно 20% загальної платіжки.

— Позиція комісії: споживач має відчувати не зміну тарифу, а зміну суми в його платіжці. Це важке завдання, але у нього є варіанти виконання. Ми не маємо морального права залишити споживача наодинці.

І саме над вирішенням цього питання мусять консолідувати свої зусилля всі учасники процесу — держава, надавачі послуг, споживачі та місцеві органи влади й зрозуміти, що, скажімо, утепленням окремо взятої квартири не вирішити питання зменшення споживання теплової енергії будинку загалом.

Насамперед слід позбутися безоблікового споживання теплової енергії і забезпечити виставлення платежу лише за спожиту товарну продукцію. Потрібно розробити комплексну програму термомодернізації будинків, встановлення лічильників, регуляторів тепла, заміни трубопроводів на попередньо ізольовані тощо.

Комісія висунула своїм ліцензіатам жорсткі вимоги: погоджуватимуть інвестиційні програми виключно за наявності заходів, які забезпечать до початку наступного опалювального сезону стовідсотковий облік тепла у багатоквартирних будинках і в разі відмови від непрозорої практики нарахування платежу за опалення квадратних метрів. Але й споживачі можуть економно споживати той чи той продукт, а отже, зменшити суму платіжки.

— Однак наші комунальні підприємства отримують кредити від міжнародних організацій на модернізацію, на енергоощадні заходи. Чи можливо з часом говорити про зниження тарифів?

— Думаю, ні. Час популізму минув. 25-річне загравання з тарифами призвело до зношеності систем тепло- і водопостачання, що ставить під загрозу надійне і якісне забезпечення теплом і водою споживачів, зокрема лікарень, дитсадків та шкіл. Допомогу міжнародних організацій використовуємо переважно на зниження понаднормативних витрат підприємств. Обов’язок нашого покоління — не спекулювати питанням тарифів, а вжити заходів, щоб наступники могли отримувати комунальні послуги високої якості й не компенсували неефективність попередніх поколінь.

Інна КОСЯНЧУК,

 «Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Член Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Руслан МАШЛЯКІВСЬКИЙ

Руслан МАШЛЯКІВСЬКИЙ. Народився 1971 року у с. Бортники на Київщині. У 1994-му закінчив Український державний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, 2001-го — Інститут післядипломної освіти Київського державного університету технологій та дизайну, спеціальність — фінанси. У серпні 2014 року його призначено членом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. До цієї посади працював начальником управління енергоринку НКРЕ.

 

Публікація "Урядовий кур'єр 3 червня 2016 року, №104"