Закон України

 Про житлово-комунальні послуги

 Дата набуття чинності:30 липня 2004 року

Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

 Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

 Контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг здійснюють центральні органи виконавчої влади та інші спеціально уповноважені на це органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування.

 Для надання певних видів послуг у житлово-комунальній сфері,  фізичні та юридичні особи - виконавці даних послуг повинні отримати сертифікат відповідності якості цих послуг. Порядок видачі і позбавлення сертифіката, термін його дії, а також вичерпний перелік видів житлово-комунальних послуг, які підлягають сертифікації, встановлює Кабінет Міністрів України. Певні види господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг підлягають ліцензуванню.

 У відповідності до Закону, житлово-комунальні послуги поділяються за:

1) функціональним призначенням на:

- комунальні послуги;

- послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;

- послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків;

- послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

2) порядком затвердження цін/тарифів на:

- перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

- друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

- третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

 Мінімальні норми житлово-комунальних послуг визначають мінімальний перелік та мінімальні вимоги до кількості та якості житлово-комунальних послуг і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

 Укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг згідно з установленим переліком для об'єктів державної або комунальної власності здійснюється за результатами конкурсу. Перелік житлово-комунальних послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, визначає орган місцевого самоврядування.

 В Законі наведені права та обов’язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Так, споживач зобов'язаний забезпечити доступ до мережі, арматури, засобів обліку, розподільчих систем представників виконавця/виробника за наявності в них відповідного посвідчення:

1) для ліквідації аварій - цілодобово;

2) для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічних та профілактичних оглядів, зняття контрольних показників засобів обліку тощо.

 У разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

 Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Повний текс закону: "Закон про житлово-комунальні послуги"