21022, м.Вінниця, вул.Київська 173, 67-03-12 - приймальня,
53-72-18 - аварійно-диспетчерська служба, сайт: www.vinvk.com.ua, е-mail:office@vinvk.com.ua

На нашому підприємстві в процесі очистки води використовуються три хімічних реагенти. Кожен з них має своє призначення, а результатом їх спільної дії є чиста за хіміко-фізичними показниками та безпечна в санітарному відношенні вода.

Розглянемо "завдання" кожного з реагентів:

І. Хлор

Найважливішим етапом водоочистки є знераження питної води. Використання хлору гарантує санітарну безпеку водопостачання. З одного боку - хлор рятує нас від інфекційних захворювань, а з іншого - токсичні хлорорганічні сполуки, що утворюються при хлоруванні. Сьогодні в світі існує багато альтернативних методів знезараження (УФ-опромінювання, озонування і т.д.), але жоден з них не дасть нам таких гарантій, як хлор. В чому ж проблема? В основній мірі це пов'язано з станом мереж водопостачання. На відміну від західних країн де труби виготовлені з полімерних матеріалів, практично всі трубопроводи в нашій країні виготовлені з металу. З часом відбувається корозія та ржавіння металу. І якщо хоча б в одному місці непроникність багато кілометрової труби порушиться, знераження, проведене на станції водопідготовки з використанням будь-якої сучасної технології (крім хлорування!) втрачає сенс. Лише ефекту довготривалої окислювальної реакції хлору ми зобов'язані тим, що незважаючи на чисельні аварії на водопровідних комунікаціях, ми позбавлені від холери, черевного тифу та інших хвороб. Наші споживачі можуть бути впевнені: ми підбираємо  дозу хлору так, щоб вона була достатньою для знищення бактерій та вірусів і одночасно була мінімальною для запобігання утворенню хлорорганічних сполук.
 Таким чином про відмову від хлору, особливо на завершальних етапах водопідготовки не може бути і мови. На сьогоднішній день можна говорити лише про комбіновані методи, наприклад: УФ-випромінювання + хлорування (хлором або гіпохлоритом натрію). Вибір технології знезараження далеко не простий, адже будь-який з реагентів має як переваги так і недоліки.

ІІ. Сірчанокислий алюміній

Будь-яка неочищена вода, в тому числі і джерело водопостачання р. Південний Буг містить велику кількість твердих частинок різних розмірів. Вони є основною причиною неприємного смаку, кольору , запаху та каламутності питної води. Ці частинки можуть біти:

  • мінеральними (глина, породи, гідроокиси та солі металів);
  • органічними (гумінові та фульвокислоти, утворені при розкладі тваринних та рослинних залишків; барвники; поверхнево-активні речовини і т. п.);
  • біологічними (бактерії, планктон, водорості, віруси).

Яке б не було походження цих частинок , їх розмір дуже маленький - менше 1 мікрона в діаметрі . Зважаючи на маленький розмір домішок, їх не можливо осадити або профільтрувати, тому доводиться попередньо проводити коагулювання. Слово "коагуляція" походить від латинського "coagulare", що означає "збирати разом". Під дією спеціальних хімічних реагентів (коагулянтів) дуже маленькі частинки об'єднаються в великі маси (хлопки), які потім видаляються з води осадженням та фільтруванням. Саме таке призначення має сірчанокислий алюміній. Але він має суттєвий недолік: після  використанням в воді залишається алюміній. Перевищення допустимої концентрації якого може негативно впливати в першу чергу на нервову систему людини, відкладатися в клітинах головного мозку, уповільнювати розумовий розвиток дітей. Безпечним рахується вміст алюмінію в воді на рівні 0,5 мг/дм3. В зимовий період, коли річка відносно чистіша, вміст алюмінію в воді, що подається Вінничанам складає лише 0,04 - 0,2 мг/дм3. Потенційна небезпека виникає в період паводку: коли з одного боку  важелів прозорість води та чистота по фізико-хімічним показникам, а з іншого вміст алюмінію. Адже під час весняного паводку річка стає дуже брудною, що тягне за собою підвищення доз коагулянту. Для запобігання потенційної небезпеки збільшення вмісту алюмінію, на нашому підприємстві використовується інший коагулянт, але вже органічного походження - флокулянт DB 45.

ІІІ. Флокулянт

В 60-х роках з'явились коагулянти другого покоління: синтетичні органічні полімери. Сьогодні їх використовують паралельно з неорганічними коагулянтами (сірчанокислим алюмінієм) для більш інтенсивного утворення осаду, можливе і самостійне використання флокулянта.
Переваги органічних флокулянтів, в порівнянні до неорганічних:

  • забезпечують такий самий або кращий результат при значно менших дозах;
  • не змінюють рН води;
  • не додають у очищену воду розчинених металів (алюмінію!);
  • видаляють одноклітинні водорості.

«Вода дороже алмаза».

Туркменская пословица

Малюнки дітей

На сайті 68 гостей та користувачі відсутні